ПАРТНЕРСТВО ЗАРАДИ МОДЕНІЗАЦІЇ.

У пошуках нової динаміки польсько-українських відносин 

Торік я оцінювал що зміни на вершинах влади в Києві у 2019 році створили можливість «нового відкриття» у наших взаєминах. На жаль, прорив поки що не відбулся. Прагнення відновити польсько-українські відносини вимагає не тільки відновлення регулярних польсько-українських міжурядових зустрічей та консультацій. Передусім вимагає спільного перегляду того що ми разом досягнули, та яке сьогодні наші обидві країни мають бачення щодо основного змісту наших взаємин, як бачать свої інтереси та як хочуть їх реалізувати.

В польських інтересах є сприяння позитивниим змінам в Україні. Польща та Україна не повинні задовольнятися тим, чого вони досягли у своїх відносинах за мінулі роки. Необхідно надати нашим стосункам нову динаміку.  Наш східний сусід безперечно може скористатися польським досвідом успішної економічної трансформації та успіхом у використанні коштів Європейського Союзу. Поляки цінують те, що серед української еліти та суспільства надалі зберігається високий рівень довіри до Польщі та незмінно позитивною залишається оцінка українцями результатів польських реформ, хоча у 2015-2019 роках польська політика щодо України явно знаходилася у дрейфі - зменшилася кількість зустрічей на найвищому рівні, не було нових суттєвих ініціатив. На першому плані знаходилось минуле, з його давніми конфліктами.

Сьогодні нам слід більше думати про майбутне. Треба відмітити що незабаром польська дипломатія встане перед новими серьозними викликами. Перспектива майбутнього польського головування в ОБСЄ в 2022 році помітно збільшуме відповідальність Варшави за підтримку мирного процесу та вимагатиме нових ініціатив. Польське головування у Раді ЄС також не за горами. Вже сьогодні ми повинні спробувати разом з партнерами розробити нову європейську стратегію щодо України. Я впевнений, що Польща як країна котра головуватиме у Раді  в 2025 році повинна зробити все щоб саме тоді ЄС міг запропонувати Україні статус кандидата до вступу до євроспільноти.

Зрозуміло, що лише повне виконання Україною угоди про асоціацію може створити умови для початку переговорів. Це завдання повинні виконувати передусім самі українці, але роль Варшави - окрім лобіювання у найважливіших європейських столицях - це створити вже сьогодні – завтра, разом з Києвом, міцний механізм ефективного польсько-українського партнерства заради успіху в реалізації порядку денного асоціації.

На мою думку, у найближчі роки Києву надалі потрібною буде підтримка з боку Польщі на міжнародній арені. Це вимагає відновлення регулярних польсько-українських міжурядових зустрічей та консультацій. Однак, слід додати, що якщо Польща хоче бути ефективною у своїй проукраїнській позиції, завданням номер один для польського уряду має стати підвищення значення Польщі у західній європейській та євроатлантичної спільноті. Особливо важливою в тому плані є відновлення співпраці з найважливішими європейськими партнерами, насамперед з Німеччиною та Францією.

Нам потрібні нові ідеї та ініціативи які сприятимуть зближенню наших двох країн. Наприклад, можна було б запустити постійний форум співпраці місцевих органів влади, розширити сферу молодіжної співпраці, переглянути можливість створення спільного університету та польсько-українського телеканалу. Також в економіці варто переглянути ефективність наявних інструментів підтримки торгівлі та взаємних інвестицій.

Здається, також польська міграційна політика відносно українських заробітчан потребує значних виправлень. Вона повинна бути більш доброзичливою до українських мігрантів, до людей, які приїжджають до нас та до їхніх родичів. Наприклад, мова може йти про полегшення отримання права постійного проживання в Польщі, про полегшення статусу сімей та, в довгостроковій перспективі, для прискорення можливості отримання польського громадянства. Польська поліція чи інспекція праці, повинні діяти більш активно щоб протидіяти будь-якій дискримінації та зловживанням, спрямованим проти українських працівників. Польсько-українська міжурядова угода про трудові права, безумовно, була б в цьому плані дуже корисною.

І наостанок - кілька слів про історичний діалог. Метою польської сторони в цій галузі має бути досягнення максимальної професіоналізації та відокремлення її від політичного діалогу. Це може відбутися, наприклад, шляхом створення окремої польсько-української «групи з важких питань», подібної до тієї, що існувала в польсько-російських відносинах. З обох боків – польського та українського - треба докласти зусіль щоб подолати націоналістичну міфологію. Доланню міфів та стереотипів безперечно сприяють об'єктивні наукові дослідження, доступ до історичних джерел, а також вміння ставитися самокритично до негативів у власного минулого.